Abstract

Формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, актуально в умовах інтеграції системи вищої освіти України в європейський простір. Превентивний підхід розвивається в цілісній моделі з передовим надбанням європейського та вітчизняного досвіду – як єдиній моделі захисту прав людини на здоров’я і соціальний розвиток. На основі праксеологічного, особистісного і діяльнісного підходів, а також взаємозв’язку і взаємозалежності теоретичної та практичної підготовки майбутніх соціальних працівників були розроблені педагогічні умови для ефективного формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Метою статті є аналіз ефективності педагогічних умов, що забезпечують формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Завдання цієї статті – вивчити рівні готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників до та після впровадження педагогічних умов та проаналізувати їх ефективність за допомогою відповідних методів. Відповідно до окреслених завдань були обрані та використані такі методи: педагогічне спостереження, зіставлення, узагальнення, бесіда, анкетування, опитування; шкалування; методика «Ціннісні орієнтації», «Емоційна стабільність», «Спрямованість особистості», «Здатність до емпатії», методикиа В. Бобрової і Н. Кузьмина. Завдяки системному підходу до експериментальної частини дослідження було встановлено, що рівень сформованості готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників покращився: питома частка студентів з низьким рівнем значно зменшилась, а з високим – зросла. Ефективність запропонованих педагогічних умов підтверджена за допомогою статистичних методів.