Abstract

Аналізується позиція антиглобалістів стосовно позитивного чи негативного значення глобалізаційних процесів для людини, її життєвого середовища; головна думка антиглобалістів полягає в тому, що глобалізація у існуючому вигляді звужує життєвих простір менш успішних країн за рахунок яких забезпечується процвітання так званого «золотого міліарду»; автор підкреслює, що антиглобалісти постійно акцентують увагу світової спільноти на небезпеці культурної уніфікації, «американізації» й вестернізації, що проявляється сьогодні як утвердження загальних культурних універсалій − системи цінностей західноєвропейської культури, яка активно упроваджується за допомогою ЗМІ. Для антиглобалістів більш природніми є ідеї культурної толерантності й мультикультуралізму як особливої практики і політики безконфліктного співіснування в одному життєвому просторі безлічі різнорідних культурних груп; полемізуючи з антиглобалістами, автор підкреслює, що кожна країна визначає власну стратегію та тактику модернізації, але найголовнішою її метою є створення механізмів самовдосконалення й самовідтворення суспільства як цілісної системи, яка є конкурентною у забезпеченні життєвого простору людини у глобальних процесах сучасності.