Abstract

У статті здійснено міждисциплінарне соціально-філософське дослідження, в якому аналізується можливість взаємозв'язку між корпусною філософією та метамодернізмом. Дослідження базується на використанні методів корпусної лінгвістики для аналізу великих обсягів текстів з метою виявлення патернів мови, які відображають соціальні практики та культурні логіки. Однією з ключових гіпотез є те, що корпусна філософія відповідає методологічним вимогам метамодернізму, поєднуючи кількісні (модерні) та якісні (постмодерні) підходи до пізнання. Метамодернізм характеризується синтезом або коливанням між модерністською впевненістю та постмодерністським скепсисом, вірою у науково-технічний прогрес та розумінням необхідності множинності інтерпретацій та життєвих світів. Метамодернізм передбачає активізацію історичного та гносеологічного оптимізму модернізму разом із самокритикою постмодернізму, спрямовану на створення більш стійкого та рівноправного суспільства. У статті також обговорюється концепція пост(недо)модернізму українського філософа Олександра Олександровича Мамалуя, який передбачив деякі положення теорії метамодернізму, а саме, інтеграцію принципів модерна та постмодерна для вирішення глобальних проблем людства. У роботі з’ясовано, що використання корпусної лінгвістики в філософії дозволяє формувати обґрунтовані висновки та обмежувати суб'єктивізм в інтерпретаціях, що є важливим для сучасної філософської та соціальної думки. Розроблений в статті проєкт корпусної філософії відповідає метамодерністській логіці, оскільки передбачає методологічну інтеграцію кількісного та якісного підходів, а також соціально-політичну та аксіологічну спрямованість. Загалом, дослідження підтверджує, що корпусна філософія може бути важливим інструментом у контексті метамодернізму, сприяючи розвитку нових філософських та соціальних концепцій, які здатні адекватно реагувати на виклики сучасності.