Abstract

У статті автор досліджує характер, цілі і засоби впливу феномену "рускій мір". Що це таке? Якими є наслідки цього проекту сьогодні й на що ми можемо очікувати завтра? У чому суть проекту й на чому засновано його мобілізаційний потенціал? Такими є основні питання дослідження. Показано, що проект виник у результаті пошуку Росією відповіді на виклики, пов'язані зі зміною власного становища у світі. У 1990-ті роки Росія будь-яким чином намагалася зберегти вплив на колишні радянські республіки, які стали на шлях незалежності. Це вилилось у ряд військових конфліктів, проте вони не були достатньо ідеологічно опрацьовані, що призвело до втрати і без того не виразного міжнародного авторитету держави. На думку автора, якщо дискусію про "русскій мір", яка велась у Росії, у 1990-х - початку 2000-х років, можна звести до пошуків і спроб зберегти культурну ідентичність російського народу, або навіть віднайти нову, навзаєм втраченої радянської, то з середини 2000-х років, коли проект перейшов з інтелектуальних кіл до владних кабінетів Кремля, він стає одним з основних векторів у зовнішній політиці Росії. Доведено, що в першу чергу це пов'язано з високою привабливістю і великим мобілізаційним потенціалом даної концепції. У якості інструмента глобальної конкуренції, проект "русского міра" є очевидною альтернативою західному проекту культурного розвитку та може бути досить ефективним. Автор робить висновок, що за будь-якого розвитку подій, та перспектива мислення, що відкривається в межах парадигми "русского міра" - враховуючи її затребуваний у сучасній Росії консолідуючий ресурс й вплив на сприйняття сучасних та інтерпретацію історичних подій - буде залишатися вагомим фактором у формуванні політики Росії в найближчі роки.