Abstract

Підставою для написання статті стало віднайдення Людмилою Посоховою нотного канта з рукопису, який тривалий час вважали втраченим. Унікальність цієї пам’ятки, датованої 1706 роком, полягає у тому, що це єдиний збережений нотний зразок зі шкільних вистав ранньомодерної доби в українських православних навчальних закладах. Решта музичних творів такого типу дійшли до нас без нот, лише з вербальним текстом. Найвірогіднішим автором (авторами) канту був хтось із викладачів або студентів класу риторики. Дослідження нотного рукопису в контексті історії музичної культури Чернігівського колеґіуму дозволяє припустити, що кант виконували у супроводі або одного музичного інструменту (лютні), або цілого інструментального ансамблю. Крім аналізу музично-теоретичних та структурних особливостей твору, у статті наведено відомості про співаків чернігівських архиєпископів, студентів-співаків, про гру студентів на різних музичних інструментах, а також про музичну практику мандрівних гуртів.