Abstract
У статті проаналізовано символіку збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень». Сильною позицією книжки є символ саду, яку філософ розширив введенням метафоричного образу зерен як мудрості, що «проросли із Священного Писання». У такий спосіб Г. Сковорода розширює межі інтерпретації Біблії крізь призму власного бачення світу. У роботі також досліджено філософські настанови, які проповідував мислитель протягом усього життя. Через універсальність ідей та розлогу інтертекстуальність твори цього барокового автора завжди матимуть невичерпну цінність для літературознавця.