Abstract

В статті обговорюються сучасні концептуальні перспективи, в яких реалізується прояснення проблеми суспільного порядку. Важлива обставина і характерна риса цього обговорення полягає в тому, що у ньому приймається теза, що відомий твір Т. Гоббса «Левіафан...» є не просто однією – нехай класичною – з розвідок, на дану тему, але виступає своєрідною «структурою можливості» для усіх і будь-яких наступних спроб і досвідів у цьому плані. Дана, теза виступає, власне, також завданням розгляду і його результатом (вже в якості доведеної). Показується, що гоббсівське рішення є не тільки (і скоріше не) відповідь на питання порядку, але являє собою блискавичну робочу модель, користуючись якою видається зручним та евристично потенційованим формувати різноманітні теоретичні пропозиції. «Дискурсивний малюнок» гоббсівського «Левіафану» надає простір і змогу появі кардинальних тем / регіонів / змістів теоретичного розгляду в сучасній соціальній філософії і соціології – розгляду топосів зародження соціуму як порядку (співіснування людських індивідів-акторів); характеру відповідних потенціалів; ґенези порядку та його механізмів; можливостей та умов тривання соціального тобто впорядкованого стану та його змін, трансформацій, підстав універсальності (надіндивідуальності) порядку та відношення цих підстав до рівня індивідуального існування, свідомості та дії тощо. Даний показ здійснюється через розгляд підходів до проблеми соціального порядку Толкотта Парсонса, Юргена Габермаса, Нікласа Лумана та Гарольда Гарфункеля. В зазначеному контексті згадуються також підходи П’єра Бурдьє та Ентоні Геденса.