Abstract

В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства і ускладнення його технічної і соціальної інфраструктури найважливішим стратегічним ресурсом стає інформація. Поряд з традиційними - матеріальними і енергетичними ресурсами - сучасні інформаційні технології, що дозволяють створювати, зберігати, переробляти і забезпечувати ефективні способи подання інформації споживачеві, стали не тільки важливим фактором життя суспільства, а й засобом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільної діяльності. Рівень інформатизації, крім того, стає одним з істотних факторів успішного економічного розвитку та конкурентоспроможності регіону як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Автоматизація на основі застосування комп'ютерів і обчислювальних мереж проникає у всі сфери життя сучасного суспільства, пов'язані з використанням і переробкою інформації, починаючи з виробничій сфері, де вже з'явилися автоматизовані системи проектування, управління виробництвом, технологічними процесами та ін. У зв'язку з цим важливого значення набуває і інформатизація освіти, органічно пов'язана з процесом його модернізації. Одним з основних напрямків розвитку освітнього процесу стає реалізація концепції випереджаючої освіти, орієнтованого на нові умови інформаційного суспільства і широке використання інноваційних педагогічних технологій навчання, спрямованих на розкриття творчого потенціалу особистості. У зв'язку з переходом до постіндустріального суспільства все помітніше стає тенденція до інформатизації сфери освіти. Створюються електронні підручники, розробляються автоматизовані системи навчання, організовуються віртуальні університети, тестуючи програми. «Цифрoва» компетентність (або «цифрова» грамотність) визнана ЄС однією із 8 визначальних компетенцій для повноцінного життя та діяльності. У 2016 році ЄС представив оновлений фреймворк Digital Competence, що складається з 5 основних блоків компетенцій: інформаційна грамотність та грамотність щодо роботи з даними, комунікація та взаємодія, цифровий контент, безпека, вирішення проблем. На сьогодні в Україні не створено чіткого системного бачення та стратегії «цифровізації» освіти. Стрімке розповсюдження «цифрових» технологій робить цифрові компетенції громадян ключовими серед інших навичок. Так, «цифрoвізація» та багатоплатформність у даний час є головними трендами на загальному ринку праці. Іншими словами, вміння працювати із «цифровими» технологіями поступово стає постійним та необхідним для більшості спеціалізацій. Кількість робочих місць в Україні, що вимагають принаймні базового розумінні інформаційних та комунікаційних технологій, стрімко збільшується. Унікальність цифрових навичок полягає в тому, що завдяки їм громадяни можуть ефективніше набувати компетенцій в багатьох інших сферах. Україна повинна просуватися вперед із сучасною національною програмою навчання загальним та професійним діджитал компетенціям та навичкам як ключовим компонентам «цифрової» економіки. Враховуючи невідворотність подальшої «цифровізації» як глобального та національного явища, при впровадженні реформ в освіті слід враховувати потреби розвитку «цифрової» економіки, креативного та інноваційного підприємництва, наукових можливостей та інших викликів України та світу. Освіта має бути головною економічною стратегією України в умовах переходу на інноваційну економіку, оскільки формування конкурентоспроможної особистості сприятиме якісно новому рівню розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому[1]. Сучасні інформаційні технології дозволяють ефективно використовувати їх в системі освіти з метою навчання, виховання, розвитку творчих здібностей студентів, організації їх пізнавальної діяльності. Використання ІТ в навчальному процесі дозволяє готувати нове покоління до майбутнього життя в інформаційному світі, що не є винятком при викладанні фінансово-економічних дисциплін. Процес навчання стає більш динамічним - за рахунок гейміфікації, персоналізації і діджиталізаціі контенту. Все більшу популярність отримує дистанційний канал доставки знань. Вищі навчальні заклади більше не обмежені фізичними рамками: інтернет дозволяє залучати до освітні програми дослідні проекти та учасників по всьому світу. Прогнозується, що масові відкриті онлайн-курси скоро приведуть до істотної трансформації всієї системи вищої освіти. Уже сьогодні в Україні обговорюється можливість зробити онлайн-навчання частиною формальної освіти в університетах. Це дозволить більше уваги приділяти практиці на очних заняттях, в той час як лекції студенти будуть дивитися віддалено онлайн. Також онлайн-платформа освіти забезпечить нові можливості регіональним вузам, транслюючи їм кращі навчальні матеріали та практики з провідних університетів країни. Рівень проникнення технологій в навчальний процес по всьому світу росте. Комп'ютери, інтернет і мобільні пристрої використовуються повсюдно - для підвищення мобільності студентів і розширення охоплення аудиторії. Нові рішення дозволяють персоналізувати сам процес навчання, підлаштовуючи програму під індивідуальні потреби студентів. Якщо якась технологія дозволить студентам дізнатися більше, запам'ятати краще, застосовувати з більшою користю, її впроваджувати варто, навіть якщо для цього доведеться кардинально змінити навчальний процес.Також, важлива зміна, яка привносить технології, - можливість контролювати процес навчання, щоб гарантувати якість і результат.Контроль і постійне підстроювання навчального процесу під студента роблять навчання більш ефективним, а результат – передбачуваним. Ефективне використання інформаційних технологій допоможе вдосконалити процес навчання, підвищити якість систем управління, посилити міжнародне співробітництво. Всі разом це зможе підняти позиції вузу в міжнародних рейтингах, що підтверджують рівень його глобального визнання і успішності на світовому ринку. На цьому шляху зберігається проблема традиційно низькою інтеграції українськихнавчальних закладі в світову систему вищої освіти в силу, як правило, низького рівня охоплення міжнародної аудиторії. Успішна глобалізація, в тому числі за рахунок IT-рішень і розвинених онлайн-платформ, допоможе забезпечити зростання позицій в рейтингах, включаючи індекс академічної репутації або індекс репутації серед роботодавців.