The tendencies of postsecularism in the social life of today's Ukraine are especially significant in their influence on the quasi-religious context of religious worships practiced in the country. These factors erode the modernity basis of the society, and Ukraine appears in the contradictory situation of its intention to complete the modernisation process and oppose the antiglobalistic isolationism. The neo-Protestant teachings and practices are obviouly connected with the principles of liberalism and consumerism. Neo-Oriental and new syncretic religions show that they produce (...) significant influence on spreading globalistic views in the Ukrainian society. The marginality characteristics of new religions prove the idea that their values are a challenge to the essentialistic dichotomies of the Ukrainian traditional churches. The sociocultural and political context of globalisation and postmodernism includes religious transformations axiomatically, and the impact of both on the late capitalism stage is evident in different contexts. The culture of postmodernism makes this process complicated in the countries which are still between modernity and postmodernity. The processes of 'label change' are important with the stress on the substitution of the rationalistic foundation by quasi-scientific teachings. The conclusions demonstrate that the very incompleteness of the modernity has led to the expansion of the quasi-religious techniques in the social and cultural life of Ukraine. The erosion of the modernity values results in spreading new religions, which became vivid at the end of the last century. As globalisation promotes syncretic and neo-Oriental religions, antiglobalistic movements are supported by neo-pagan techniques and practices. (shrink)

Мета. Актуалізувати питання про використання біографічного методу і встановлення його взаємозв'язку з іншими науковими методами та методологічними принципами в історико-антропологічних дослідженнях. Теоретичний базис. Розгляд біографічного методу в історико-антропологічних студіях здійснений у річищі загального теоретичного «ренесансу» класичної гуманітаристики, що значною мірою викликаний невизначеністю і багатозначністю теоретичних дискурсів і дискурсивних практик постмодернізму, висуває перед дослідником низку нових завдань, серед яких – «виявлення неявного», тобто не простого описування результатів культурної діяльності людини в безпосередній даності, а розкривання часом неусвідомлених механізмів цієї діяльності, глибинних «пружин» (...) культури, що забезпечують її рух. Наукова новизна. Автори даної розвідки не торкаються соціологічної проблематики біографічних досліджень, які широко репрезентовані в працях сучасних західних дослідників. Предмет нашого повідомлення – біографічний метод, що є генетично висхідним від Ш.-О. Сент-Бева, який вважав, що головним завданням біографа є здійснення аналізу особистості видатної людини. Очевидність того факту, що дослідження в царині гуманітаристики загалом і в цивільній історії зокрема мають враховувати не тільки зміни соціокультурних аспектів буття, але й відповідну трансформацію методологічних підходів до аналізу епіфеноменів «текучої сучасності», привела нас до розуміння необхідності історіософського дослідження питання про рецепцію біографічного методу в історико-антропологічних працях з наступною історичною, філософською, культурологічною репрезентацією біографічного методу. Висновки. Історіософські трансформації останніх десятиліть з їх радикальною зміною концепцій, методів і прийомів повертають дослідника до вдосконалення біографічної методології, яка сьогодні репрезентує антропоцентризм, що наповнює науку гуманістичним змістом. Використання даної методології потребує від науковця дотримання основних методологічних принципів і оволодіння іншими науковими методами, насамперед діалектикою. (shrink)