Abstract

У статті поставлено питання — що постає як подія, коли ми розглядаємо існування людини в етичному вимірі? Розглянуто рівні здійснення людиною того, що вона визначає для себе як морально зна- чуще, а також можливості сприйняття зазначеного здійснення іншими членами моральної спільноти. Це завдання, на думку автора, вимагає уваги до моральнісного виміру існування людини, в якому з’являється можливість діагностувати і змістовно аналізувати зміни, що призводять до моральнісного зсуву у світогляді людини. Зміни такого рівня концептуалі- зуються як моральнісна подія. Автор виокремлює два рівні моральнісної подієвості: перший — моральнісне самоздійснення людини, яке саме по собі може призводити лише до умовної по дії- для-себе і просто визнається іншими членами спільноти; і другий — коли зазначене вище самоздійснення інші приймають, що і стає власне моральнісною Подією. Відштовхуючись від поняття «визнання», як його розробляв Ч. Тейлор, автор висуває думку, що зазначене поняття є недостатнім для того, щоб можна було говорити про «пов- ноцінне» сприйняття моральнісної події іншими. На думку автора, запроваджений у розвідці концепт «прийняття Іншими» дає змогу тематизувати такі важко фіксовані складові мо- ральнісної події, як зміна внутрішніх почуттєво-розумових віро-гідностей людини та її віру- вальної налаштованості. Крім цього, обґрунтовано доцільність розгляду моральнісної події через її внутрішній простір і час як форми подієвості. Внутрішній простір моральнісної події визначено як при- сутність, а внутрішній час — як її драматургія.