Abstract

Політична соціалізація особистості – це насамперед засвоєння нею політичного досвіду, політичної культури, системи особливих ролей. Але водночас це й процес становлення людини як особистості загалом. Проте під час вирішення реальних проблем індивід немов би залишається наодинці з самим собою. Отож, виникає своєрідна «роздвоєність особистості». Як наслідок, відбувається «збій» у її соціалізації. Адже людина влаштована надто складно і суперечливо. Їй притаманні різні риси свідомість, потреби, мотиви, темперамент, здібності, активність, саморегуляція, воля, які гармонійно поєднані між собою. Тому подолання індивідом власної роздвоєності часто є його переходом від віртуального світу до світу реального.