Abstract

У статті розглядається діяльність українських профспілок у сфері регулювання колективно-договірних відносин з урахуванням досвіду профспілок радянського зразка. Показано, що діюча за радянських часів колективно-договірна практика в умовах партійного контролю й одержавлення професійних організацій не надавала останнім можливості виконувати функцію соціального захисту населення. Елементи цієї практики перейшли й до пострадянських профспілок, які до того ж ще й були позбавлені права законодавчої ініціативи. Проаналізовано зміст поняття ''колективний договір'' і показано його вагомість у закріпленні трудових відносин між працівниками та роботодавцями в Україні. Встановлено, що за допомогою в тому числі й цього інструменту держава унеможливила участь профспілок у формуванні та регулюванні колективно-договірних відносин, і створила нові форми контролю над ними