Abstract

Мета. Реконструювати точку зору Гоголя щодо його антропологічного проєкту, тобто виявити його відповіді на питання про те, що собою являє людина у вимірах сущого та належного. Інакше кажучи, йдеться про з’ясування позиції Гоголя щодо принципів існування українця в російській імперії. Теоретичний базис. Наш погляд на спадщину Гоголя базується на концептуальних положеннях феноменології, екзистенціалізму та герменевтики. Наукова новизна. Вперше зроблена спроба вивчити спадщину Гоголя як розробку антропологічного проєкту. В процесі її реалізації автори, звертаючись до біографії мислителя, його листування та текстів, реконструювали основні виміри цього проєкту. Уважне ставлення до особливостей антропології Гоголя дозволяє наблизитися до розуміння теоретичних парадоксів світогляду письменника та чинників його ранньої смерті як особистої життєвої трагедії патріота України. Йдеться про те, що Гоголь в процесі пошуку форм реалізації свого високого покликання поставив перед собою задачу — обґрунтувати утопічну мету. Для нього шляхи розбудови росії як великої держави передбачають вихолощення базових цінностей європейської культури та приниження гідності людини. Висновки. В ході дослідження творів Миколи Гоголя автори виявили: а) важливість світоглядно-філософських питань; б) проблеми людини в його спадщині. Аргументовано, що Микола Гоголь, вирішуючи задачу окреслення загальних рис природи людини, на ранньому етапі творчості демонстрував оптимізм та виразні життєстверджуючі риси, укорінені в україноцентризмі. Істотні зміни в світогляді нашого мислителя зумовили його намагання обґрунтувати альтернативний європейському варіант антропологічного проєкту, що передбачає виправдання нікчемності пересічного жителя росії та й самої імперії ціною заперечення здобутків європейської філософії та науки. Болісне переживання цього теоретичного дисонансу стало передумовою ранньої трагічної смерті Миколи Васильовича. Нині вона є своєрідним попередженням про неможливість поєднати українську культуру та культуру росії, тобто небезпеку нігілістичного ставлення до здобутків європейської культури, невід’ємною складовою якої є Україна. Перспективи подальшого дослідження спадщини Гоголя автори повʼязують із зосередженням уваги на його: а) критиці Просвітництва та б) зʼясуванні форм змістовної укоріненості його творчості в українській філософії, насамперед у вченні Григорія Сковороди.