Abstract

У статті досліджено вплив російсько-української війни на християн в Україні, вказано на зміни релігійного світогляду в умовах воєнної реальності. Поруч із цим автор статті вивчає висновки «теології після Освенцима», прагнучи серед них не просто віднайти паралелі між останньою та можливою «теологією після Бучі», а з’ясувати, чи взагалі можлива її поява в повоєнному українському християнстві. Оскільки «теологія після Освенцима», по суті, не зробила належних висновків, тобто не вплинула на західне, передусім європейське, християнство після 1945 року, релігія Христа залишила без відповіді чимало нагальних смислобуттєвих питань, пов’язаних з існуванням людини-вірянина у світі, який оговтується після воєнної Катастрофи. Якщо можлива «теологія після Бучі» стане рухатись шляхом колишньої «теології після Освенцима», а нині на це вказують низка конфесійних друків, на повоєнне християнство в Україні чекає невтішна доля – перетворення його на обрядовірство і, як наслідок, втрата суспільного авторитету.