Ivan Efimovič Orlov’s paper “The calculus of the compatibility of propositions”, published in Russian in 1928, is fascinating for anyone interested in the early history of relevance, modal or intuitionistic logic. This is a translation of that paper.

In this paper, I argue that Dewey’s ultimate solution to the mind-body problem is grounded not in his emergentist metaphysics per se but rather in his metametaphysical qualitative naturalism. The latter precedes Dewey’s emergent theory of mind, as postulated in his Experience and Nature. Thus, Dewey’s emergentism is rather a consequence of his qualitative naturalism. As such, Dewey’s ultimate metametaphysical solution to the mind-body problem precedes his emergentist metaphysics, and not vice versa. The essence of Dewey’s qualitative naturalism can be (...) captured in a maxim “Quality first, quantity second!” which is an alternative to Galileo’s quantitative naturalism with the maxim “Quantity first, quality second!”. (shrink)

This volume explores the early Jewish understanding of divine knowledge as divine presence, which is embodied in major biblical exemplars, such as Adam, Enoch, Jacob, and Moses. The study treats the concept of divine knowledge as the embodied divine presence in its full historical and interpretive complexity by tracing the theme through a broad variety of ancient Near Eastern and Jewish sources, including Mesopotamian traditions of cultic statues, creational narratives of the Hebrew Bible, and later Jewish mystical testimonies. Orlov (...) demonstrates that some biblical and pseudepigraphical accounts postulate that the theophany expresses the unique, corporeal nature of the deity that cannot be fully grasped or conveyed in some other non-corporeal symbolism, medium, or language. The divine presence requires another presence in order to be transmitted. To be communicated properly and in its full measure, the divine iconic knowledge must be "written" on a new living "body" which can hold the ineffable presence of God through a newly acquired ontology. Embodiment of Divine Knowledge in Early Judaism will provide an invaluable research to students and scholars in a wide range of areas within Jewish, Near Eastern, and Biblical Studies, as well as those studying religious elements of anthropology, philosophy, sociology, psychology, and gender studies. Through the study of Jewish mediatorial figures, this book also elucidates the roots of early Christological developments, making it attractive to Christian audiences. (shrink)

The paper is devoted to Aristotle's solution to Meno's paradox: a person cannot search for what he knows -- he knows it, and there is no need to search for such a thing -- nor for what he doesn't know -- since he doesn't know what he's searching for. The autor argues that Aristotle proposes solutions of this paradox for every stage of cognition, not only for exercising available scientific knowledge as regarded by most Aristotelian scholars. He puts more focus (...) on the importance of the distinction between 'progignoskein' (pre-existing cognition) and 'proepistasthai' (pre-existong knowledge) for Aristotle's solution of this paradox. [In Russian]. (shrink)

В монографии представлена попытка системного анализа и уточнения философского языка Аристотеля, касающегося всех основных частей его философии.

ch. 1-2. Predystorii︠a︡, mif, religii︠a︡; Prosveshchenie, Kant, Gegelʹ -- ch. 3. Sovremennyǐ intellekt.

The notion of “projective aesthetics” is considered in this paper for the first time as a variant of the recourse to praxis that characterizes contemporary aesthetics and its “aesthetic involvement”. Projective aesthetics involves the use of methodologies of a new type: “schizoanalysis”, “conceptivism” and “projectivism”. The emphasis is put on the principle of “rhizome” and on the features of so-called “culturonics”, a way of thinking “through projects” in the cultural sphere. Projective aesthetics implies a way of philosophizing about art and (...) aesthetics which is defined by a functional orientation in terms of a process of aestheticization and artification, and, accordingly, of projectivity. The connection between projective aesthetics and the peculiarities of modern communicative aesthetics is also examined, together with the need for creating a philosophical glossary of artistry and modern art, meant as a relevant project for aesthetics. In the text, a special place is also given to a number of projects implemented in the process of teaching philosophical aesthetics, as related to beauty as well as with the direct participation of students in filling out the contents of the above-mentioned glossary. (shrink)

The work of Martin Heidegger, both in the twentieth and early twentieth centuries, remains the most debated in philosophical discourse, and looking at it through the lens of existential tradition opens up new frontiers for its understanding. This conversation, inspired by the interest in the anthropological issues of the two interlocutors, took place the day after the defense of the doctoral thesis of the historian of philosophy Andrew Dakhni in May 2019, which in itself became a momentous event for national (...) philosophical thought. (shrink)

У статті проаналізовано основні елементи сучасної теоретичної концепції постсекулярності в контексті компаративного аналізу з основними положеннями теорії секулярності, зіставлено та проаналізовано різні інтерпретації та різні теоретико-методологічні підходи для дефініціювання постсекулярного суспільства. Проведений ретроспективний аналіз причин та процесу формування постсекулярної парадигми в умовах спостереження неспроможності цілісної реалізації принципів секуляризму. Розкривається кореляція між постсекулярною реальністю та конвергентними процесами, як реакцією на соціокультурні трансформації суспільства. З’ясовано роль екуменічної концепції як одного з основних елементів конвергентних процесів суспільства як відповідь на поширення секулярної ідеології та (...) соціокультурні трансформації суспільства. Здійснений комплексний та компаративний аналіз рефлексивно-критичних поглядів на секулярність, а також окреслений плюралізм інтерпретацій застосування терміна «постсекулярність» у новітній філософсько-релігієзнавчій площині. (shrink)

The article explores and formulates the applied functions of the archive. In addition to its function as a resource for understanding the past, the archive has important applied functions in the present. The task of defining the functions of the archive also requires defining the concept of the archive. For this aim, the concept of “archive” in the works of philosophers Alyda Assman, Michel Foucault and Jacques Derrida, as well as Ukrainian researchers – Vitaly Turenko, Volodymyr Prykhodko, Serhii Rudenko, Maryna (...) Palienko, was considered and studied. These philosophers have found a methodological connection with regard to the etymology of the ancient Greek term “Αρχη”. Detailed studies of the semantics of the concept of Αρχη allow to investigate the understanding of the origin of the functions of the archive. The French philosopher Michel Foucault considered the concept of the archive as a component of his ontological system, “Archaeology of Knowledge”, which explains the functioning of human knowledge, memory and power. So, Foucault explained the epistemological function of the archive. Another French philosopher, Jacques Derrida, focuses on the human desire to take hold of the past, which he calls “archive fever,” and develops this concept in his famous work “Archive Fever: A Freudian Impression”. Among the general concepts of the archive, Derrida focuses on the main and important political function of the archive, the embodiment of the archive in the body. The way the archive functioning is an important factor in the political regime, but at the same time it ensures the successful operation of the education system. In its various forms, the archive transmits to posterity information that appears as a warning and instruction based on the experience of the past. Based on these conditions, the archive acquires an important educational function in the modern world and forms the key ideological conditions for the functioning of society. (shrink)

The research aims to analyze the tasks and structure as well as identify the specifics of training and learn tactical employment of Special Activities Center units of the US CIA - the elite of the American Special Operations Forces. The interest in the study stems from the necessity to learn approaches to tasks, forms of and techniques for employment of Special Operations Forces of ground troops in different countries of the world. The Center history is traced from the Operations and (...) Combat Unit of the CIA, which was set up in the first years of the 'cold war' to support the political opposition in the camp of the enemy states, to a polyfunctional unit for overall support to changing the political reality by force in the interests of Washington. A range of functions and tasks of a special CIA unit is analyzed, which includes political and military political intelligence, training and operation control of the political opposition, allied irregular military formations, actions aimed at changing a domestic political situation in a country that is an assault objective, raiding and terrorist sabotage, long-range reconnaissance backed by local allied forces and in the interests of conducting both special operations of armed forces and large-scale combined operations, involvement in a cyberwar, information and psychological operations etc. The priority of the operations and combat function of the Special Activities Center is proved, which, in its turn, naturally results in a closer integration of the Special Activities Center with the Special Operations Forces of the US armed services, employment of 'combat field investigators' of the CIA as an advance guard of army special ops troopers in local wars and military conflicts of a new conceptual type. It is indicated that there is clear operational task sharing between US unconventional units and elements and pointed out that the above tasks are virtually identical to those of the Army Special Forces, though have certain specifics. For example, Special Activities Center groups fulfil tasks by covert means preventing their identification and take operational actions at the initial stage of a future military operation or armed conflict. The author draws attention to requirements for strict selection of people for the Special Activities Center and the specifics of all-around training of field investigators, which is based on careful selection of the best servicemen of the Army Special Operations Forces and graduates of elite universities of the USA. (shrink)

У статті визначено основні загрози збереження культурної спадщини країн, що виникають при переміщенні їх культурних цінностей через митний кордон. Обґрунтовано, що для України такими загрозами є: а) відсутність нормативно-правових актів, які б регулювали питання проведення митного контролю за ввезенням культурних цінностей в Україну; б) відсутність системи розрізнення культурних цінностей та предметів культурного призначення; в) неврегульованість у законодавстві принципів ідентифікації культурних цінностей; г) відсутність спеціалізованого органу, який вирішує питання можливості переміщення культурних цінностей через митний кордон країни; д) невідповідність національного свідоцтва на (...) право вивезення культурних цінностей міжнародним стандартам та встановленим відповідним документам; е) відсутність електронного реєстру виданих свідоцтв на право вивезення культурних цінностей з України; є) слабкість та неефективність організації митного та іншого видів контролю за ввезенням культурних цінностей, що сприяє розвитку нелегального ринку культурних цінностей та використання України як транзитної території. Проаналізовано заходи Інтерполу, ЮНЕСКО та Міжнародної ради музеїв щодо боротьби із незаконним обігом культурних цінностей. Здійснено оцінку існуючого порядку переміщення культурних цінностей через митний кордон України та обґрунтовано ймовірні ризики. (shrink)

Kant considers unity of aim as connected to the form of a whole, what makes impossible to reject any of its parts. Science emerges a priori as an idea which, requiring for its own realization a scheme, due to unity of the aim architectonically makes the whole possible. Scheme of science divides the whole in connection with its idea. Kant opposes science and technic, i.e. accidental efficient deeds, which cannot constitute the whole. Plato considers the One to be prior principle. (...) Connection between the One and intelligible to the mind is indicated by scheme. Therefore, the author aims to compare two types of schematism. Need do divide the whole serves as a basis for comparison. Plato needs it to dialectically envisage scheme of division the whole. Kant – to divide the whole in connection to aim. (shrink)

In this paper, I critically approach the essence of Dewey’s philosophy: his method. In particular, it is what Dewey termed as denotative method is at the center of my attention. I approach Dewey’s denotative method via what I call the “genealogical deconstruction” that is followed by the “pragmatic reconstruction.” This meta-approach is not alien to Dewey’s philosophy, and in fact was employed by Dewey himself in Experience and Nature. The paper consists of two parts. In Part 1, I genealogically deconstruct (...) the philosophical foundation of the denotative method: the doctrine of immediate empiricism. The latter was originally stated in Dewey’s 1905 seminal “The Postulate of Immediate Empiricism” article, and fully developed twenty years later in his Experience and Nature. I claim that Dewey’s immediate empiricism is essentially incompatible with his pragmatism (instrumentalism) and with pragmatism overall. In Part 2, I pragmatically reconstruct Dewey’s denotative method from the perspective of what I term as the “hermeneutic empiricism” which is grounded in Dewey’s 1896 “The Reflex Arc Concept in Psychology” article. As opposed to the immediate empiricism’s main thesis “things are what they are experienced as,” the motto of the hermeneutic empiricism would be “things are what they are interpreted as”/“things are experienced what they are interpreted as.” The above-mentioned pragmatic reconstruction also leads to the transformation of the notion of “common sense” which is vital to Dewey’s method, into the notion of sound reason. (shrink)

The article examines Ludwig Wittgenstein’s views on the world and human beings in it. It is emphasized that the philosopher, in addition to paying a lot of attention to the study of language, which determined the basis of his method of cognition, followed a number of worldview ideas about reality. They were supported by the achievements of physics of that time, although Wittgenstein himself argued that the study of reality is not possible without understanding the metaphysical issues concerning the unspeakable, (...) supernatural, spiritual, and so on. It shows how Wittgenstein interpreted the world and reality, distinguished between different levels of being, studied logical atoms, not laws, analyzed facts, not things, comprehended not only the macrocosm but also the microcosm, and as a result built a pragmatic ontological-cosmological conception, in which humans and the way of their being in the world occupied a significant place. (shrink)

Характерна особливість того внеску, що його здійснив теолог-домініканець Ів Конґар у католицьку думку ХХ ст., полягає у виразній екуменічній відкритості дослідника, у його богословській інклюзивності, турботі про буття Церкви в модерному світі та пророчому реформаторському пафосі, які були вповні органічно поєднані зі знанням і поціновуванням з боку Конґара найглибших, найцінніших шарів древньохристиянської традиції часів нерозділеної Церкви. В основу даної статті покладено детальний огляд трьох засадничих трактатів І. Конґара, у яких теолог докладно розгортає свою екуменічно орієнтовану програму здійснення ефективних і заразом (...) безпечних реформ у Церкві: «Роз’єднані християни», «Справжня й хибна реформа в Церкві» та двотомна праця «Традиція і традиції». Актуальність даної розвідки для українського релігійного поля зумовлена численними кризовими явищами в житті сучасних традиційних християнських деномінацій, їхніми почасти невиразними формами самоосмислення й самопрезентації, непереконливою риторикою у комунікації з наскрізно секулярним світом, а також не завжди вдалими й ефективними способами горизонтальної мережевої взаємодії з новопосталим громадянським суспільством України. Відтак, дане дослідження може стати посутньою спробою популяризації й унаочнення одного з найбільш амбітних, всеосяжних і, зрештою, вдалих реноваційних церковних проектів ХХ ст., який може бути покладений в основу процесу формування оновленої богословської ментальності сучасних українських християнських спільнот. (shrink)

У статті запропоновано контекстуальний аналіз історії переутвердження синтезу св. Томи Аквінського у ХІХ-ХХ століттях у якості єдиної безальтернативної форми автентичного католицького філософування. У світлі папських енциклік Aeterni Patris та Studiorum Ducem здійснено огляд базових мотивів до канонізації концептуальної системи Аквіната як інтелектуальної протиотрути, спрямованої на убезпечення церковного вчення від численних хиб церковного та секулярного модернізму. З’ясовано, що неосхоластичний проект містив у собі не лише опозиційну ментальність та негативну самоідентифікацію, що були зведені на критичному відштовхуванні від сучасності, але й потужний евристичний (...) потенціал, доказом чого слугує проаналізоване у статті тематичне розмаїття підвидів неотомізму, які доводять еластичність його доктринальних кордонів та спроможність лишатися релевантним, зберігаючи стрижневу ідейну рамку. У статті відзначено, що множинність форм неотомізму насамперед зумовлена поставленням епістемологічної проблематики у якості першорядної основи. Саме цей методологічний підхід штучно примножив кількість відправних точок для філософських розвідок в межах неотомістського проекту, а також сприяв подальшому ідейному розгалуженню із постанням багатьох варіативних моделей інтерпретації спадщини св. Томи. (shrink)

The Enlightenment invented a new unique format for philosophical thinking, turning philosophy into a force that affects the real world. The author calls for recognition of the productive forces of the Enlightenment, which appear as defenders of rational transparency and intellectual honesty. By rejecting the teleological context and focusing on formal aspects, Enlightenment ideas lead to a loss of connection with concrete reality and the purpose of actions. The last decades have seen a revival of the classical tradition, but there (...) are difficulties in understanding the physical order and its relationship with the moral order. The author agrees with the criticism of the Enlightenment project, but opposes the rejection of any universalist project in general. Considering value pluralism as a result of the late Enlightenment, the author points out that the universalist project is opposed by various forms of relativism. It is in this context that tradition should resume its role. (shrink)

The article shows that in matters of philosophy of religion, when the sphere of interest of Wittgenstein went beyond logical and linguistic analysis, he attached special importance to a pragmatic approach to the interpretation of religious experience. Wittgenstein’s philosophico-religious studies were largely inspired by the events of his own life, as well as the ideas of individual thinkers, including the pragmatic philosopher William James. In Wittgenstein’s work one can find both a substantiation of the originality of religion and its impossibility (...) of analysis from the standpoint of science, and a conviction in the expediency of religious experience in human life. It is revealed how Wittgenstein, analyzing the main manifestations of religious experience, pragmatically eliminated contradictions in the comprehension of knowledge about God (as unspeakable), pointed out the importance of transition from skepticism to belief as a basis for experience of absolute safety, took into account socio-practical aspects of various ethico-religious experiences such as feeling guilty. The author finds out how Wittgenstein interpreted the practical value of religious experience, analyzed the language of religion, as well as revealed its socio-psychological and ethical aspects. (shrink)

Концепція інтегрального гуманізму французького мислителя Жака Марітена є одним із найбільш вагомих інтелектуальних здобутків в царині католицького соціально-політичного філософування у ХХст. Базове цілепокладання автора цієї розвідки полягало у прагненні висвітлити соціально-орієнтовану філософію Ж.Марітена на ширшому тлі його відданості томістично-арістотеліанській думці, але як живій та відкритій традиції, що містить неабиякий евристичний потенціал і нереалізовану здатність для самоактуалізації в новому ідейному контексті. У статті проаналізовано ставлення Ж.Марітена до спроб ідентифікувати та надати чітку дефініцію тому філософському напряму, до якого належав мислитель. З’ясовано, що (...) креативна томістська філософія Ж.Марітена являла собою виважену серединну позицію між закапсульованим, аісторичним традиціоналізмом та нестримним, знекоріненим модернізмом. До того ж сукупність політичних ідей філософа тією ж мірою являє собою збалансовану концепцію, що пролягає між двома екстремумами, а саме, індивідуалізмом Дж.Локка та колективізмом К.Маркса. Стаття також містить стислий огляд історії формування політичної думки Ж.Марітена під впливом Шарля Морраса та антидемократичного реваншистсько-роялістського руху Action française, розгорнутий аналіз ідей французького філософа щодо незадовільного вплетення євангельських істин у тканину суспільного життя західної цивілізації, а також зображення Марітенової критики тоталітаризму, індивідуалізму та секуляризованої форми натуралістично-антропоцентричного гуманізму. У статті використано першоджерела, а також напрацювання таких дослідників філософії Марітена як Д.Ґалахер, Дж.Маккул, Ф.Коплстон, Б.Дуерінг, Ю.Лонг, Л.Ібарра, Р.Макінерні, В.Шульц і українських знавців Марітенової спадщини – А.Дахнія та С.Шевченка. (shrink)

У статті автор розмірковує над проблемою феноменологічної деструкції у творчості М. Гайдеґґера, яка отримала остаточне завершення в його фундаментальній роботі "Буття і час". Відтворюючи динаміку методологічних пошуків М. Гайдеґґера, автор статті обґрунтовує, що німецький філософ радше відходить від методу феноменології, аніж творчо розвиває його.