The article examines some features of the philosophical-anthropological approach to the cognitive activity of a person, which is presented in it primarily as the «of-being-relationship» of a person to his world. The peculiarities of this approach to cognition are primarily due to the following. All contemporary philosophical trends, such as the transcendental-critical approach, evolutionary theory, existentialism, or various representatives of the linguistic turn, always come from the (cognitive) achievements of culture (intentional, intersubjectively constituted, immersed in the specifics of the subjectivity (...) of consciousness, language, etc. ) and from there they try to investigate the factors enabling the subject's achievements; or, like the evolutionary theory, ultimately level out the essential difference in the principle of organization of human life, limiting it to the adaptive self-preservation of the organism. The philosophical-anthropological approach is based on the laws of the organic as a prerequisite for all cultural formations, from the vital process, and precisely from its fateful breakthrough for the human figure, from which it tries to derive the cognitive relationship as one of the mediators, which contributes to overcoming this gap and restoring the vital cycle in the human world. Accordingly, the cognitive relationship acts as a relationship that emerges in the very being, woven into the specific functionality of a living being, a person. And reflexively decisive here is not "exclusively" the internal status of the subject-object-splitting of the fact of knowledge, but its, so to speak, fully cognitively capable presence as an essential relation. The being of cognition does not arise, it only "does not disappear"; it "accompanies" the entire process of anthropogenesis, during which only an increase in the intensity of the unity of being is observed. As a conclusion, it would be appropriate to demand: scientific thinking, by its type of organization and objective intent, must resort to methodological and conceptual self-criticism, and pay attention precisely to the substantive importance of its anthropological foundations, that is, not simply to certain personal or community circumstances in which a scientist or the scientific community work, and on the anthropic principle as an internal principle, on the basis of which the constitutive interpretation of knowledge as such takes place. (shrink)

Актуальність дослідження взаємодії філософії та теології давно стало наскрізною проблемою гуманітарного знання. На сьогодні більшість науковців визнають співприсутність і взаємодію філософії та теології як самостійних культурних дискурсів. Не викликає особливих заперечень теза про ідейні, концептуальні взаємовпливи християнської теології та філософії, їх парадигмальний вплив на науку. У статті аналізується методологічний аспект взаємодії філософії та теології, як він постає у сучасних релігієзнавців та богословів. Доведено, що переважною більшістю православних авторів філософія мислиться в модерному ключі, як щось зовсім окреме і незалежне від теології, (...) а значить питання полягає в тому, щоб узгодити взаємини між ними. Натомість мислителі постмодерної парадигми сприймають філософію і теологію нерозривними, такими, що продовжують одне одного. На їхню думку, саме теологія і філософія закладають ті культурні коди, сенси і цінності, які формують матрицю культури. Теологія слугує посередником між людиною, релігією і культурою. Тому вона тісно співпрацює з філософією та іншими гуманітарними науками. Дослідження багатьох авторів ще більше актуалізує завдання аналізу методологічної складової взаємодії філософії та теології. (shrink)

Chimpanzees, bonobos, and human foragers share a fission-fusion social system and a mating system of joint male resource defense polygyny. Within-community skew in male strength varies among and within species. In this study, we extend a mathematical model of within-group male coalition formation among primates to derive the conditions for between-community conflicts in the form of raids. We show that the main factor affecting the presence of successful raiding is the likelihood of major discrepancies in party strength, which are set (...) by party size distributions (and thus community size) and the skew in strength. This study confirms the functional similarities between the raiding of chimpanzees and human foragers, and it supports the “imbalance of power” hypothesis for raiding. However, it also proposes two amendments to this model. First, the absence of raiding in bonobos may be attributable more to potential female involvement in defense against raids, which increases the size of defensive coalitions. Second, the model attributes some of the raiding in humans to major contrasts in instantaneous fighting ability created by surprise raids on unarmed victims; it also draws attention to the distinction between minor raids and major raids that involve multiple bands of the same community. (shrink)

Vizantiĭsʹkyĭ neoplatonizm i︠a︡k predmet relihii︠e︡znavchoho ta istoryko-filosofsʹkoho doslidz︠h︡enni︠a︡ -- Formuvanni︠a︡ vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu u tvorakh Ĭoana Filopona (Dionisii︠a︡ Areopahita) -- Filosofii︠a︡ butti︠a︡ Maksyma Spovidnyka--kulʹminat︠s︡ii︠a︡ rozvytku vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu -- Vizantiĭsʹkyĭ neoplatonichnyĭ esent︠s︡ializm kint︠s︡i︠a︡ VII-pochatku XIV stolitʹ -- Palamizm i︠a︡k osoblyva forma vizantiĭsʹkoho neoplatonizmu.