Abstract

У зв'язку з подальшою семіотизацією гуманітарного знання, у статті розробляється філософська концепція семіотичної особистості, яка здатна до ідентифікації, збереження та генерації знаків і символів у семіотичний простір культури. Шляхом звернення до понятійного апарату Ю. М. Лотмана, до концепції семіосфери, аналізуються такі ознаки семіотичного простору культури, як динамічність, неоднорідність, асиметричність, бінарність і складна система пам'яті, що визначаються як антропологічні. Межа семіосфери визначається як один з головних першопочаткових механізмів семіотичної я-особистості. Внутрішня та зовнішня межі семіосфери надають можливість індивіду переробляти інформацію, ідентифікувати, репрезентувати та зберігати її як знаково-символічні коди. З поняттям межі семіосфери-семіотичної я-особистості пов'язані такі антропологічні характеристики семіотичного простору, як бінарність, асиметричність і неоднорідність. Завдяки вищезазначеній особливості, семіотична особистість взаємодіє з текстaми, з іншими семіотичними особистостями, ідентифікуючи культурний простір як свій, або як відмінний від свого. Результатом такої взаємодії стає генерація в простір семіосфери смислів, втілених у текстах культури, що являють собою місткі динамічні знаково-символічні утворення. Вони є своєрідними кодами людського досвіду і впливають на стереотипи поведінки семіотичної особистості. Безперервність процесу генерації смислів семіотичних особистостей, що втілені в текстах культури, до простору семіосфери вказує на антропологічну ознаку семіотичного простору – динамічність. Акцентується на розумінні семіосфери як сфери мислимого та втіленого. Згенеровані тексти культури зберігаються в семіосфері на колективному семіотичному рівні, що вказує на антропологічну ознаку семіосфери – складну систему пам'яті. Зазначається буття культури як буття символів та знаків у семіотичному просторі (у семіосфері) та буття людини в культурі як семіотичної особистості (межа семіосфери). Висновується, що культура, семіосфера та семіотична особистість володіють тотожними антропологічними характеристиками, завдяки виявленій у процесі дослідження цілісності семіотичних суб'єкта та об'єкта у системі людина – культура.