This article examines Baruch Benedictus Spinoza conceptual understanding of the proofs for the existence of God. It traces the evolution of this theme pursuant to the metaphysical studies of Moderns Philosophy. Тhe concept of God in the philosophy of Spinoza is considered by exploring the nature of the relations between the transcendent sphere of God and the spiritual world of the human person. Spinoza argues from the possibility of God's existence to God's necessary existence. God is an absolutely infinite substance, (...) necessarily exists, qua Natura Naturans is immutable. God or Nature. The universe is an expression of God's nature, qua Natura Naturata - God is its immanent cause. Spinoza's God is synonymous with Nature. Substance is defined as "in itself". Spinoza understands a substance to be something that is self-caused and self-explained. The transcendence is understood as an ontological category, being discussed in connection with the key themes of Christian philosophy, such as time and eternity, person and history, creation and God etc. Spinoza's concept of God is referring to the God of the monotheistic religions, God as One Substance, pertains to a concept of the oneness of God, is transcendent and therefore "unknowable". Spinoza's definition of God found on the first page of the Ethics: Being absolutely infinite. From the point of view of historiography, the role of the book "Ehtics" by Spinoza is highlighted. (shrink)

У статті аналізуються основні риси соціального вчення Вселенського патріархату щодо проблеми бідності. Застосовано герменевтичний (аналіз окремих документів соціальної доктрини Константинопольського патріархату) і компаративний методи з метою вивчення різних інтерпретацій сучасного соціального вчення християнських церков щодо ставлення до проблеми бідності та шляхів її подолання. Досліджується соціальне вчення Вселенського патріархату про подолання бідності, яке залежить від уявлень сучасної теології про необхідність радикальної етичної солідарності з маргінальними й експлуатованими верствами населення. З’ясовано, що соціальне вчення Вселенського патріархату пропонує національним державам здійснювати політику соціального захисту, (...) виходячи з визнання абсолютної гідності кожної особистості та спираючись на досвід практики соціальної дияконії і критичну аналітику сучасного глобалізованого капіталізму. Доведено, що соціальне вчення Вселенського патріархату є аналогічним до ідей соціальної доктрини папи Франциска, але при цьому залишається більш реалістичним та не ставить під сумнів сучасний капіталізм у цілому, а пропонує його реформування в напрямі розвитку культури спільнотності на основі застосування християнського морально-правового розуміння прав особистості. У соціальному вченні Вселенського патріархату значна увага приділяється моральним обов’язкам особистостей та спільнот щодо солідарності з бідними, мігрантами, постраждалими від соціальних викликів сьогодення. Капіталістичний етос пропонується гуманізувати через прийняття моральної регуляції з боку вищих етичних цінностей християнських спільнот, а не замінювати на посткапіталістичний етос християнського соціалізму. Таким чином, соціальна доктрина Вселенського патріархату стає виявом солідаризму, більш консервативного і прокапіталістичного, ніж соціальне вчення папи Франциска та політична теологія Джона Мілбанка. (shrink)

The Millennial Kingdom (Rev. 20) has been a controversial topic in Christian theology, including in the 19th century, when the Seventh-day Adventist Church emerged. One of the founders of the Adventist Church was Ellen White, whose writings play an important role in both the practical life and theology of Adventists. Among the many studies of theological concepts in the writings of Ellen White, the topic of the Millennial Kingdom remains unexplored. This article is the first attempt to identify the theological (...) themes of the millennium in the writings of Ellen White. Analysis shows that White accepted a literal interpretation of the millennium and took a premillennial approach. White adhered to a linear sequential chronology and considered the thousand years and the resurrection to be real events. Her unyielding devotion to premillennial views led her to reject alternative interpretations of this passage, even classifying some as false and potentially harmful to salvation. Ellen White showed three major theological themes in her interpretation of Revelation 20. The first major theological theme concerns the ultimate destiny of mankind. White argued that at the end of the age, there would be a double resurrection of the dead: first for the righteous and second for the wicked. These resurrections differ in the composition of participants, timing, and the nature of the resurrected persons. The second major theological theme is the final judgment, in which God will judge both sinners and the forces of evil, including demons and Satan. For a thousand years, the resurrected righteous will take part in this judgment. The actions of sinners will be evaluated, and their punishment will be determined based on their deeds. Ellen White’s third theological theme of Revelation 20 is the practical life of the Christian. White focused on the need for personal repentance, responsibility, and dedication to God. (shrink)

Jean Mitry _The Aesthetics and Psychology of the Cinema_ Translated by Christopher King London: Athlone Press, 1998 ISBN: 0-485-30084-2 403 pp.

This article presents the psychological meaning of school-to-work transition. Transition to taking up new social roles entails numerous difficulties, and that is why young people see it as a crisis point. According to researchers one of the predictors of effective transition to the labour market is self-efficacy. This article presents the two obtaining approaches to the psychology of self-efficacy beliefs. Both specific and generalized self-efficacy belief are good predictors of human behaviour, which has been repeatedly confirmed in the studies. The (...) authors of this compilation have integrated the two dominating approaches into one theoretical model, taking account of the three levels of generality proposed by Rosch. By doing that, a theoretical model has been created which allows for organising self-efficacy beliefs relating to life roles into a three-level hierarchical structure. (shrink)

The essence of Nietzscheanism as a philosophical doctrine has never been characterized by a definite consistency or certainty. Instead "indirect followers" and interpreters of Friedrich Nietzsche's philosophy (since this thinker did not have direct followers or a particular school) resorted to a variety of interpretations of his concepts. Considering that, the hermeneutic aspect of the study not only of Nietzsche's texts, but also of his interpreters allows us to look at the hidden potential of the concepts of the German philosopher (...) from a new point of view. In this research, we seek to focus on looking for Nietzschean roots in Ernst Jünger's creative legacy, tracing the transformation of his ideas along the author's intellectual path and showing how those ideas correlate with those of Friedrich Nietzsche himself and how they differ. As a reference point for any study of interpretations of Nietzsche's philosophy, the author singles out many German philosopher concepts at the edge of various interpretations. Such central concepts in the article include the idea of "Apollonian" and "Dionysian" principles (the first), the anthropological idea of " Overhuman" and the interrelated metaphysical triad of "will to power," "reevaluation of all values," and "eternal return." In addition, one of the leading motives of the 20th century, which can be traced to an attempt to read Nietzschean ideas, postulates their location at the junction of philosophical and political-ideological concepts. Analyzing the peculiar hermeneutic conflict of Nietzschean philosophy based on this phenomenon, the author turns to early attempts to understand and implement the ideas of the German thinker, which were carried out directly in Germany. This context is connected in the article with the formation of the foundations of the conservative revolution and the figure of Ernst Jünger since the interpretation of this thinker, to some extent, can be considered one of the first and, undoubtedly, the most resonant. In the course of the research, the author turns to Nietzsche's original texts, forming a kind of hermeneutic circle of the author and interpreters, interpreters and the interpreted, ultimately obtaining in this system the opportunity for a thorough and as independent as possible analysis of the original ideas, counting on the probability of reducing the error of one's interpretation due to paying attention to the entire interpretive field texts The considered ideas of Ernst Jünger demonstrate this thesis, expanding the contextual field of the Nietzschean Overman and the metaphysics of the Will to Power and giving these concepts in an interpreted form a particular social dimension along with the philosophical one, which provides a new context for the interpretation of the ideas of Friedrich Nietzsche. (shrink)

The article considers one of the most significant concepts in Aristotelian philosophy: the concept of substance and its interpretation in the works of existential Thomists. The emphasis is placed on the fact that the doctrine of substance is first and foremost to be considered in the context of the identification of the subject of scientific knowledge and in the context of the way of knowing this subject. In order to illustrate the epistemological realism, which, according to Thomists, inheres in Aristotle’s (...) philosophy the article analyzes the previous philosophers’ views on the true subject of scientific knowledge. This subject is individual being, which forms the basis of philosophical understanding of things, as a subject of scientific knowledge. It should be noted that the method of constructing of Aristotle’s science general theory is finding reasons why something is just what it is from the viewpoint of necessity. Krąpiec believes that the way Aristotle comes to the formation of the four causes is related to the specificity of the question διὰ τί. This analysis through causes allows us to understand that each single entity has a composite structure. Furthermore, Aristotle considers substance as a logical and grammatical category and as a main category in the ontological sense, as the mode of the initial being of things. Therefore, categories reflect the actual structure of things, namely the way of its existence on the essential and accidental levels. The very substance itself is recognizable only through the accidents associated with it and represents itself through them. However, the substance precedes its accidents in three meanings: ontological, definitive, and epistemological. (shrink)

У статті здійснено аналіз досвіду античної Греції у напрацюваннях Платона та Арістотеля щодо державної, а спочатку громадянської, цензури щодо виробів мистецтва, а також роль чуттєвого сприйняття, образу, суспільного ідеалу, цілісності оформлення свідомості людини на спосіб її існування у суспільстві. У статті показані дві основні тенденції щодо первинності чи вторинності мистецького виховання в державі. Розглянуто теоретичне осмислення ролі образної чуттєвості в побудові свідомості народу, яке було зроблено Г. Лессінгом в аналізі меж між мистецтвом скульптури та поезії. Як висновок, ми маємо узагальнення (...) у вигляді чуттєвості, образу, мислення відносно індивіда, а також досвіду, мистецтва, науки відносно становлення культури взагалі як суспільних форм діяльності індивідів. У зв’язку з нерівномірністю складу самого суспільства, поглибленням розподілу праці у ньому, ми маємо і розчленованість, різноманітність чуттєвості, образності мислення в різних прошарках суспільства, що і призводить до появи інституцій цензури як зовнішнього закону стосовно громадян. Ця проблематика дає нам змогу виявити суспільну сутність чуттєвості індивіда, а цензуру – як спробу зовнішнього утримання цілісності світобачення індивіда всередині держави. (shrink)

Книга Об’явлення містить незвичайні та символічні образи. В центральній частині книги розміщені уривки про антихриста. Число 666 є однією із його характеристик і завжди привертало увагу коментаторів. Протягом церковної історії було застосовано багато різноманітних герменевтичних методів для визначення значення числа 666. Церква Адвентистів сьомого дня виникла в XIX столітті на основі досліджень пророчих текстів апокаліптичних книг Даниїла та Обʼявлення. Відсутність герменевтичного аналізу тлумачення числа 666 серед ранніх адвентистів зумовлює необхідність цього дослідження. Стаття присвячена визначенню та аналізу особливостей герменевтики ранніх адвентистів (...) при тлумаченні числа 666. В першій частині дослідження проаналізовано тлумачення числа 666 в міллеритському русі з 1833 по 1844 роки, а в другій частині – в адвентистському русі з 1844 по 1888 роки. Герменевтика коментаторів міллеритського та адвентистського рухів була основана на історицизмі. Вони тлумачили біблійні пророцтва в контексті конкретних історичних подій. Були сформовані три основні тлумачення числа 666: 1) 666 років; 2) 666 церковних організацій; 3) Титул Vicarius Filii Dei. Завдяки впливу Вільяма Міллера серед міллеритів стала поширеною думка про те, що число 666 означає проміжок часу 666 років. 666 років було включено в хронологічні обчислення інших пророчих періодів з біблійних апокаліптичних книг: 2300, 1260, 1290 і 1335. Ранні адвентисти проігнорували тлумачення Вільяма Міллера і популяризували другу інтерпретацію, згідно якої число 666 символізує 666 церковних організацій, які є частиною духовного Вавилону. Третю інтерпретацію запровадив Урія Сміт, який використав герменевтичний метод гематрії. Урія Сміт популяризував інтерпретацію, згідно якої латинський титул папи Vicarius Filii Dei має числове значення 666. (shrink)

Author: Dziemidok Bohdan Title: AXIOLOGY OF WŁADYSŁAW TATARKIEWICZ (Aksjologia Władysława Tatarkiewicza) Source: Filo-Sofija year: 2011, vol:.13/14, number: 2011/2-3, pages: 459-472 Keywords: AXIOLOGY, AESTHETIC THEORY, WŁADYSŁAW TATARKIEWICZ, OLD AGE Discipline: PHILOSOPHY Language: POLISH Document type: ARTICLE Publication order reference (Primary author’s office address): E-mail: www:Władysław Tatarkiewicz was not only a co-creator of Polish aesthetics (aside Roman Ingarden, Stanisław Ossowski and Mieczysław Wallis) but also, aside Henryk Elzenberg, a co-creator of Polish axiology. Main issues of Tatarkiewicz’s axiological development were: value and (...) validation theory and happiness and perfection theory. His undebatable achievement in axiological discourse is justification of the need to acknowledge relationism as a middle ground position between objectivism and subjectivism and axiological pluralism as a position different from absolutism and axiological relativism. The article presents not only axiology explicite, contained in his theoretical works, but also tries to reconstruct Tatarkiewicz’s personal axiology, which guided him throughout his long life. The personal axiology of his, I tried to reconstruct based on his memoirs, interviews he gave, letters and my personal contacts with him. (shrink)

The article focuses on the socially transforming aspect of American pragmatism. In particular, the article highlights the relevance and significance of Ralph Emerson’s transcendentalism and self-reliance for the information society. The key problem of the information society is defined as the general distrust about the truth. The culture of criticism displaces trust in others as seekers of the truth and, ultimately, eliminates self-trust.Based on Ralph Emerson’s essays and William James’ “Pragmatism”, the article distinguishes between two conceptions of truth: optimistic and (...) pessimistic. The first one is grounded on the pragmatist understanding of truth as the “theory that works”. The truth in the pragmatist understanding is not an ultimate and finished truth but the truth in making. Therefore, the truth is subject to amendments. However, this does not mean that uncompleted truth is not true, since it can already work and help us with our self-understanding and orientation in the world. Contrary to this, informational society is the society of spectatorship and criticism, left without the power of individuals to distinguish personally between true and false and take responsibility for such decisions. Informational society, in general, perceives truth as something absolute, unreachable and at the same time impossible to exist.The article considers Emerson’s idea of Man Thinking and the concept of Oversoul, addressing the problem of an autonomous individual in its relation to society and truth. Personality, being central for Emerson, cannot be understood separately at the same time, since an individual is a part of Nature and Society. In addition, in Emerson’s transcendental terminology, personality is the embodiment of the Oversoul of humanity while Oversoul in the world can act only through the actions of persons. Therefore, true self-reliance cannot be separated from the aspirations of an individual to reach Man Thinking through truth, and personally implement it in life. In such a way, self-reliance is also the basis for inter-subjective trust.Manuscript received 25.04.2020. (shrink)

У статті проаналізовано концепцію множинної єдності Вільяма Джеймса, в якій він прагне узгодити підхід плюралізму та монізму. Стаття розкриває, як така концепція множинної єдності трансформує сприйняття опозицій індивідуальне-загальне та індивідуалізм-голізм. В історико-філософському вимірі, стаття аналізує звернення Джеймса до філософії Берґсона, а також трансценденталістські впливи Емерсона на формування Джеймсівського прагматизму. Також проаналізовано критику Джеймсівського підходу з боку Бертрана Рассела та Еміля Дюркгайма. Якщо Берґсон вказує на передовсім інструментальний характер нашого мислення та обмежені здатності людського розуму мислити тривалість і поступовість трансформацій, то (...) Джеймс вказує на такі ж самі обмеження розуму щодо міркувань про окремішність та єдність. Він стверджує, що розум схильний міркувати про дві системи або як окремі сутності (плюралізм), або як про ціле і його частину (монізм). Проте, така логіка, яка є інструментальною логікою твердих тіл, насправді непридатна для онтологічного опису світу і, особливо, соціальних та духовних феноменів. Натомість Джеймс пропонує онтологію множинної єдності, де як принцип єдності, так і принцип автономності завжди присутні частково і одночасно, а уявлення про індивіда та різноманітні голістичні феномени є не опозицією, а тільки різними вимірами тієї самої багаторівневої реальності. (shrink)